Певно кожен з нас в дитинстві, стоячи ввечері на підвіконні, споглядав темно-синій, вже майже чорний, небокрай і холодні зорі, що тільки но починали з'являтись на ньому. І як хотілося тоді піднятись вгору, стати хоч трохи ближчим до тої чорноти, ні, в жодному разі не страшної. Привабливої, засипаною, наче сіллю, дрібними вогниками далеких сузір'їв. 
Які почуття викликало це чорне простирадло із тремтячими цятками на ньому? Цікавість? Захоплення? Мрії.

Дивись, а отам зірка Сіріус

А потім ми виросли...і отримали в руки невелику коробку, яка навіть виглядає так, начебто вона тільки но лежала в старій, трохи розсохлій шафі із затертим лаком, в тому місці, де тебе завжди чекали. Ці гра вже заслуговує уваги тільки за те ЯК вона зроблена, але про це далі. 

«Space Explorers» — сімейна економічна стратегія, де кожен гравець приймає під керування кострукторське бюро, ціль якого — побудова та запуск перших у світовій історії космічних апаратів. 
І хай тьмяне світло їх вогнів відкриє двері в нову Еру Космосу.
Гравцям доведеться накопичувати ресурси, які допоможуть залучити до свого  бюро найкращих спеціалістів. Всі спеціалісти мають свої персональні властивості, комбінуючи які, можна першим реалізувати найперспективніші проекти, ще трохи наблизившись до мрій, розсипаних у нічному небі.

Для економічної стратегії, у "Космітів" достатньо цікава механіка витрати ресурсів. Для купівлі карти спеціаліста треба передати необхідні ресурси сусіду зліва, даючи можливість розвиватися і йому. Крім того, властивості деяких спеціалістів дають своєму власнику додаткову одиницю ресурсу, але лише до кінця поточного ходу. А ще у грі відсутній загальний "банк", всі ресурси передаються від одного гравця до іншого по колу. Тому тут не вийде займатися банальним накопиченням, яке властиве багатьом економічним стратегіям. 
Здавалося б, купуй спеціалістів, реалізуй проекти і буде тобі перемога, але ні. Механіка гри збалансована таким чином, що навіть реалізація всіх доступних проектів одним гравцем не гарантує йому перемогу. Кожен проект, як і карта спеціаліста мають власну вартість у переможних балах, але бали деяких карт залежать від інших спеціалістів у бюро. Саме тому доволі часто трапляється ситуація, коли перемагає гравець, який не реалізував жодного проекту, але зібрав найкращий сет спеціалістів.

Загалом «Space Explorers» приємно здвували, бо за своїм "настільним темпераментом" мені не подобаються економічні стратегії. Я далекий від філігранного прорахунку ресурсів на три ходи вперед, але саме ця гра змогла примусити мене переглянути відношення до європейської настільної школи.
Хоча, більш за все, мене зачепило оформлення...
Беручи гру до рук, відчуваєш себе маленькою дитиною, що знайшла в старій шафі пожовклу від часу книгу, з якої на тебе дивляться Колумби сучасності, що відкривали новий світ серед дрібних вогників небесної темноти. Дещо вицвілі картинки, тьмяні кольори старої типографії, стилізована коробка та навіть пам'ятки гравця — все це створює неймовірну атмосферу наївної маленької мрії. Тієї самої далекої, неосяжної і незрозумілої. Тієї, яку ми називали "От виросту, стану космонавтом".

І, незважаючи на те, що у гри є проблеми із динамікою, все ж таки ходи достатньо одноманітні, я не згоден із рейтингом BGG, який дав всього лише 7 балів. Особисто для мене «Space Explorers» точно війдуть в топ 10 улюблених ігор. І, напевно, найбільше місце в моїй оцінці займає саме оформлення і ті відчуття, які викликає гра. 

8.5 світлових років із 10. 

До зустрічі на тій стороні Космосу!

(А більше подобних статей та трохи експромту ви зможете знайти тут t.me/boardWorldUkrainian . Буду радий всім)