Азул — сучасна класика. Огляд гри.

Привіт, Україно!

Сьогодні я хочу розповісти про Азул — справжню класику та найпопулярнішу настільну гру, що вийшла за останні 5 років.

Почнемо з того, що познайомився я з ним минулої осені, коли захотів залучити до свого хобі батьків. Гра одразу сподобалася усім, і з того часу ми граємо щонайменше як раз на тиждень, тож усього в мене більше 30 зіграних партій.

Отож, що це взагалі за гра така? Азул — абстрактна сімейна гра для 2–4 гравців. За лором, гравці стають майстрами, що кладуть плитку "азулежу" у палаці португальського короля Мануеля І, який був вражений красою іспанської Альгамбри та забажав чогось подібного.

Комплект гри складається з: 4 двосторонніх персональних планшетів гравців, 4 маркерів підрахунку очок, 100 плиток (по 20 плиток кожного з 5 кольорів), мішечку для цих самих плиток, плитки "1" та 9 круглих тайлів фабрик. Ще у коробці є зручний пластиковий органайзер, який значно полегшує процес підготовки до гри.

Оформлення гри приємне та якісне, а самі плитки взагалі чудові — яскраві та приємні на дотик, мішечок також зроблений на совість, а пластиковий органайзер хоч і достатньо тонкий, все ж зовсім не гнеться та не викликає ніяких проблем, одним словом, продакшн — пісня!

Тож як грати в Азул? Кожного раунду на тайли фабрик викладається по 4 кольорові плитки, і у свій хід кожен гравець має взяти усі плитки одного кольору з фабрики, а всі інші покласти у центр, або зробити те ж саме, але не з фабрик, а з, відповідно, центру (якщо ви перший гравець, хто бере плитки з центру, то візьміть собі плитку з цифрою 1), а потім викласти їх собі на ліву частину планшету, яка складається з 5 рядів з різною кількістю клітинок. Іноді буває таке, що у вас залишаються зайві плитки, тоді вони "падають на підлогу" і ви отримуєте за них штрафні бали. Так продовжується доти, доки усі плитки не будуть розібрані, тоді настає фаза підрахунку очок, а за ним — наступний раунд.

Під час підрахунку очок ви викладаєте на праву частину планшету усі плитки з повністю заповнених рядів та зараховуєте очки за усі горизонтальні та вертикальні ряди, які включають цю плитку (тобто якщо зправа від плитки, що ви виклали, викладені ще 3 плитки, то ви отримаєте 4 очки за неї, а якщо ще й знизу одна, то 4+2=6 очок) та віднімаються очки за плитки, що впали.

Гра закінчується тоді, коли хтось із гравців викладає горизонтальний ряд з 5 плиток — тоді раунд добігає до кінця і зараховуються бали за додаткові умови — вертикальні, горизонтальні ряди та набори з 5 плиток однакового кольору. Перемагає той, хто набрав найбільше балів.

Отож, це і є майже всі правила. Як бачите, вони зовсім не складні, завдяки чому їх легко пояснити і дітям, і постаршим людям. Мабуть, через це, а ще й через елегантність та тактильність, Азул і став 11-ою грою у топі BGG за кількістю оцінок, ставши популярнішим за Розкіш та Діксіт.

Головним завданням тут є пошук оптимальних рішень, а оскільки кожного раунду ситуація змінюється (іноді дуже сильно), то проблем з реграбельністю не виникає зовсім. Для того щоб набрати більшу кількість очок, треба думати не тут і зараз, а відслідковувати усю ситуацію на столі та у мішечку, бо ті плитки, які були вам потрібні, можуть у більшості своїй вийти з гри, тож краще буде почекати на оновлення запасу. Добре урізноманітнюють набір очок і додаткові бонуси, особливо вертикальні ряди та набори з 5 плиток одного кольору, проте за такими комбінаціями треба ще буде добре пополювати, але від того тільки цікавіше.

Особисто я вважаю цю гру універсальною, оскільки вона підходить для будь-якої аудиторії, окрім наймолодшеньких, та тут немає до чого придратися, усе на своїх місцях. Не можна сказати, що, наприклад, "ця карта імбова", або "рандом все руїнить", Азул не такий. Азул як шахи, він простий у своїй суті, зрозумілий та однаковий для усіх. Саме тому у гри і рекордно низькі показники поганих оцінок — менше 3% оцінок у 5 балів, або нижче. З реграбельністю проблем також немає, бо кожного раунду у вас на столі різна ситуація, і кожного разу потрібно під неї підлаштовуватися. Важливою складовою успіху гри є тактильна складова, оскільки ці плиточки дійсно дуже приємні та можна отримувати задоволення тільки від процесу їх викладання.

Ще один момент, що грає на користь Азулу, як сімейній грі це те, що тут невелика ступінь взаємодії, бо все, що ти можеш, це випадково забрати плитки, які потрібні комусь іншому. Але коли ви маєте на меті розтоптати опонента, цей невеличкий, здавалось би, момент стає страшною зброєю у руках бувалого гравця. Таким чином ви можете примушувати іншого гравця поспішати з потрібними їм плитками, у той час, як ви берете потрібні для себе, можете змусити робити невигідні ходи, або взагалі втрачати купу очків, роняючи купу плиток на підлогу, тож ця гра гарно грається і як дуелька.

І при всьому цьому, в Україні Азул не такий популярний, як, наприклад, Острів Котів, чи Саґрада, що, як я вважаю, зовсім незаслужено, саме тому я і вирішив зробити цей огляд.

P.S. я вирішив спробувати одну функцію на сайті, і тепер у розділі "Статті" висять дві копії цього огляду, на які навіть зайти не можна, чекаємо, поки адміни пофіксять.

P.P.S. я виклав і все вирішилося само собою :)

Слава Україні! Слава ЗСУ! Мирного неба над головою, сподіваюся, що скоро повернусь!