Коли згадують про ігри, якими можна залучати новачків у настільне хобі, одразу згадуються «Катан», «Каркассон» та «Квиток на потяг», перевірені часом хіти. Але до цієї когорти поважних за віком ігор хотів би додати гру, яка є молодшою хіба що тільки за Катан. Мова сьогодні піде про «Картахену», гру за авторством Лео Коловіні, яка вперше була видана у 2000-му році, а в 2016-му отримала оновлений дизайн та дещо перероблені та доповнені правила.

За сюжетом гри, гравці очолюють втечу команди піратів того самого Карибського моря з в’язниці Картахени, і мають провести їх підземеллям до човна, що очікує їх на березі. Отже, у коробці знаходимо: 8 двобічних ділянок ігрового поля (з одного боку зображено підземний хід, з іншого, стежку по острову); колоду зі 102 карт, на кожній з яких зображено 1 з 6-ти символів (по 17 кожного): пістолет, шаблю, гак, ліхтар, скриньку та папугу; стартові та фінішні ділянки поля у вигляді в’язниці та човна відповідно. На початку гри навмання обираються 6 ділянок поля, які послідовно поєднується одна з іншою, на кожній з яких у довільному порядку зображено 6 символів, таких саме, як і на картах. Коли ділянки з’єднані, вони утворюють ігрове поле у вигляді підземного ходу з 36-ма символами. Кожен з гравців, від 2-х до 5-ти, отримує 6-ть карт, які тримає долілиць, а також набір з 6-ти піратів обраного кольору, яких розміщує на стартовій ділянці в’язниці.

Картахена -  це перегони, які граються до тих пір, поки хтось з гравців першим проведе усіх своїх піратів підземним ходом і завантажить їх на борт човна.  Першим гравцем обирається, хто останнім плавав  човном. У свій ХІД всі гравці по черзі можуть зроити від 1-ї до 3-х наступних дій: 1) зіграти карту з руки у відбій та пересунути свого пірата на першу вільну поділку поля з таким же символом, що й зображений на карті. Якщо перед цим піратом на полі немає такого вільного символу, він одразу переміщується у човен; 2) повернути пірата назад до найближчого до нього символу, на якому вже стоїть один або два пірати будь-якого кольору, та взяти одну або дві карти відповідно до кількості піратів на цій поділці. На вільний символ або на якому вже є три пірати, повертати пірата не можна; 3) повністю пропустити свій хід та отримати карту з колоди.

Ось так, виконуючи протягом ходу у будь-якому порядку першу та другу дії, гравець пересуває своїх піратів полем. Обов’язково доведеться повертатися назад, аби поповнити запас карт на руці. Але іноді буває вигідно повернути свого пірата з якоїсь символу для того, щоб не дати іншим гравцям зробити вдале переміщення через декілька однакових заповнених символі, тим самим розриваючи ланцюжок послідовно занятих поділок. Коли 6-й пірат когось з гравців переміщується на човен, гра вважається закінченою. Але можна грати до тих пір, щоб визначити, хто дійде другим та третім. Ми в компанії за домовленістю граємо так, щоб свій хід могли завершити усі гравці, і якщо хтось протягом нього також ставить 6-го грали у човен, то переможців стає двоє або більше. 

Якщо комусь не дуже подобається оформлення у вигляді підземного ходу, він може просто перевернути поле догори, яке буде вже стежкою у джунглях, і переміщуватись пірати будуть вже від човна до схованки на піратському острові. Такий варіант гри зветься «На острові Тортуга».

Можна грати на скороченому полі (4-5 ділянок), а також брати до гри меншу кількість піратів. Й подовжений варіант з 7-8 ділянок, але його не рекомендую, бо гра стає затягнутою. Окрім цих, є ще більш складні варіанти гри, як «Повна втеча» (частково підземним ходом, частково островом, з човном поміж ними,  яким потрібно перевозити піратів); «Морган» (гравець отримує 1 чи 2 карти, але за пересунення піратів суперників уперед на зайняту одним чи дома піратами символ); «Флібустьєри» (грається з обмеженням карт на руці); «Чорна чаклунка вуду» (варіант, в якому задіяні жетони з символами, що зображені на картах, кожен з яких має свою властивість, як на користь гравця, так і на його шкоду).

Для тих, хто грає вперше, або загалом, є новачком у настільних іграх, однозначно рекомендую базовий варіант гри. Як писав на початку огляду, правила були оновлені автором у 2016-му році і це пішло на користь грі. Адже спочатку, кожен у свій хід мав зробити тільки 1 дію з двох, а саме, скинути карту і вперед, або повернутись і взяти карту чи дві. У порівнянні з первинним новий варіант дає гравцю більше можливостей комбінувати свої дії і будувати хоч і маленьку, але стратегію на хід. Тут хотілося би зазначати, що Картахена – це тактична гра, адже ситуація на полі постійно змінюється, я граючи складом більше двох, щось планувати на декілька ходів уперед просто неможливо. Окрім того, певною мірою дії гравця залежать від випадку, адже так може статися, що йому не буде йти потрібна карта.

Перейдемо до плюсів та мінусів та вражень від гри.

Плюси:

• прості правила;
• низький поріг входження;
• динамічний ігровий процес;
• азартна;
• чудове оформлення;
• варіативна, як за рівнем складності так і з часом гри.

Мінуси:

• наявність рандому при виході необхідних карт з колоди;
• може мати місце даунтайм;
• відсутність атмосфери.

Можу погодитись з думками, що це доволі абстрактна гра, тема в якій майже не відчувається. З таким же успіхом, це може бути гра про альпіністів або про астронавтів, або про рятувальників. До речі, такий варіант гри був виданий одним з українських видавництв під назвою «Евакуація», де гравці займались рятуванням населення після екологічної катастрофи, в якій замість шаблі, пістолета, скрині були протигаз, аптечка, вогнегасник, т. і. За іронією долі, це піратське видання гри, адже надрукована вона з порушенням авторських прав. І саме це може бути підтвердженням її популярності, адже українські «пірати» від настільних ігор обирають тільки хіти.

Особисто маю польську локалізацію, яка відрізняється розміром та формою коробки та її оформленням, і має назву «Велика втеча». Скажу, що польське видання мені подобається більше оригіналу. Якість цієї локалізації, починаючи від товстезного картону поля і карт «під ламінацію» до льняного мішечка, дуже якісна, утім, як завжди у видавництва «NASZA KSIĘGARNIA».

Отже підсумкові враження: Картахена – чудовий зразок старої школи гейм-дизайну, який поєднує простоту та азарт, чудово підійде тим, хто хоче захопитись настільними іграми. Класно виглядає на столі, і за бажанням ділянки поля можна викладати таким чином, аби вони не займали багато місця. Грав в декількох компаніях новачків і процес входження займав лічені хвилини. Як на мене, непоганий варіант для локалізації українською, навіть не зважаючи на свій поважний вік.

          P.S. Ось так виглядає сучасна Картахена, яка входить до складу Колумбії.