Хочу озвучити декілька власних думок після перегляду минулої неділі стріму на YouTube-каналі «Світ настільних ігор» на тему «Як швидко відновити індустрію настільних ігор в Україні». Було цікаво почути думку досвідчених фахівців у галузі видавництва настільних ігор та хлопців з каналу.
Скажу, що не погоджуюсь з планом, запропонованим Олександром Борисенко. Не здається мені прийнятною ідея організувати збір коштів серед користувачів сайту BGG, бо одна справа, збирати гроші для надання гуманітарної допомоги, інша, на розвиток бізнесу. Як колись казали класики «порятунок утопаючих, справа рук самих утопаючих». З урахуванням ситуації та обставин, що склались напередодні війни та під час, з поглядом у майбутнє, бачу це так:
Консолідація видавців – створення якогось колективного органу, наприклад асоціації видавців настільних ігор, яка би відстоювала їх інтереси, на зразок тої, що створена видавцями книг. Слід визнати, що в країні сформувалась спільнота видавців настільних ігор, яка продовжує поповнятися новими учасниками. Так, вони різні, як за обсягами виданих ігор, так і за досвідом у цій галузі. Ігромаг, Гікач, Лорд оф Бордз, Кілогеймз, Філіндіго, що вже міцно застовпили місце на ринку, і такі, як Протон Геймз, Лелекан, Гейм Ленд, які намагаються закріпитися, але більшість проблем у всіх однакові. Створена асоціація мала би на законодавчому рівні лобіювати їх інтереси, у доброму розумінні цього слова, особливо з урахуванням поточного моменту. На початку 2000-х книговидавці змогли протиснути для себе норму пільгового оподаткування, яка буквально за лічені роки дала їм змогу міцно стати на ноги та подолати, хоч і частково, навалу книжкового імпорту з Росії. Індустрія настільних ігор потребує аналогічних дій.
Для цього не є обов’язковим створення асоціації на постійній основі з найнятим керівництвом та штатом робітників, бо тут я повністю погоджуюсь з Романом Козумляком, що зазвичай такі структури дуже швидко стають забюрократизованими, і в першу чергу обслуговують не інтереси їх членів, а розкішне життя власного керівництва. Робота за рішенням асоціації має проводитись на умовах аутсорсингу потрібними фахівцями, наприклад юристами та економістами, які наймаються для виконання конкретних задач, наприклад готують звернення та пропозиції до відповідних відомств та законодавців, представляють там їх інтереси. Які питання мають просуватися, це вже вирішується членами асоціації в поточному режимі.
Які рішення слід було би запропонувати асоціації в першу чергу: повна заборона імпорту продукції з Росії; пільгове оподаткування на визначений період часу; преференції для тих видавців, які організують процес виробництва (друку) настільних ігор на території України.
Окрім того, видавцям варто було би сформувати умови для упорядкованого співіснування. І тут мова не йде про монопольну змову, ні. Локалізацію завжди має отримати той, хто перший звернеться до правовласника або запропонує йому найкращу ціну. Не має бути такої ситуації, колі за наявності локалізації від одного українського видавця, інший завозить іноземну локалізацію (привіт, Brass!!!). Ну й боротьба з піратством. Це має бути принциповим моментом. Або такі видавці, як Ранок, Аріал приймають цивілізовані правила гри, або проти них будуть боротися усі разом на законодавчому рівні.
Співпраця з магазинами також має бути упорядкованою. Варто визнати, що саме офлайнові магазини є головними залученцями у хобі, але вони поставлені в не найкращі умови у порівнянні з тими, хто продає виключно через Інтернет і має можливість ставити нижчі у порівнянні з ними ціни. Магазини витрачаються на оренду, комунальні послуги, оформлення магазину, оплату продавців, т. і. А «летючі голландці» переважно витрачають тільки власний час, розміщуючи оголошення на сайтах барахолок чи на ОЛХ. Видавцями мають встановлюватися ціни, нижче яких гру пропонувати не можна, а там вже кожен має можливість застосовувати власну систему персональних знижок для постійних покупців.
Спільні маркетингові заходи щодо популяризації хобі. Вихід на телеканали, радіостанції з метою інформування про наявність саме такого хобі, про офіційних видавців, про шкоду від інтелектуального піратства, т. і. Допомога в організації та координації всіляких публічних заходів, на зразок Ігросфери. Розгляд можливості участі видавців у щорічних популярних книжкових виставках: Книжковий Арсенал у Києві та Книжковий Форум у Львові, які мають величезну кількість відвідувачів зі всієї України, що допоможе призвичаїтись до думки, що купувати / грати в настільні ігри, це так саме класно, як купувати / читати книжки. Підтримка популярних блогерства та клубів. Для останніх, це можливість купувати ігри зі знижкою. Ну й звичайно підтримка та розвиток Інтернет-ресурсів (подібного до BGG). На щастя, такий вже є (Портал «Теорія гри»), але він потребує значних зусиль для його розвитку, просування, заохочення гравців писати та викладати на ньому огляди та статті.
Загалом, видавці самі мають вирішувати у якому форматі об’єднувати зусилля, можливо, доречним було би створення загальної асоціації видавців та продавців, адже більшість наших видавців виросли саме з магазинів, і досі поєднують ці види діяльності.
Ще раз наголошу, що все написане вище є моєю особистою думкою і не претендує на істину. Сподіваюсь, що це трішки допоможе розслабитись у цей непростий час!
Все буде Україна!
Facebook
Instagram
Youtube
Patreon
Новини
Коментарі (5)
Усе правильно написав. Підтримую. Потрібно більше реклами і популяризації настільних ігор серед різних сфер суспільства.
Це мають бути спільні зусилля.
Україна обов'язково переможе Заборонити діяльність таких магазинів, на кшталт Hobby Games, або ж відокремити їх від рашки, та привласнити. Так само як роблять наші воїни на бойових позиціях
Та не буде вже цих HG. Бо зараз вже просто неможливо сплатити в московію, законодавством це заборонено. Не думаю, що хтось буде ризикувати і везти контрабандою.
Шкода що автор статті мене не почув. Тим не меньш дякую за критику і поради. Для спільноти: фонд займається відновленням і розвитком культури настільних ігор. Зазвичай це робить бізнес але у післявоєнний час бізнес вирішуватиме свої внутрішні проблеми, тому робота фонду собливо важлива у перші дні миру.
Ні в якому разу не намагаюсь критикувати, просто висловив своє бачення цього процесу.
Якщо у книговидання є асоціація, то і нам не завадить. А чи будуть плюси, це вже час покаже.
В принципі погоджуюся з більшістю думок. Але я не згоден з позицією, що якщо є локалізація, то не етично завозити інші видання, бо така позиція зачіпає і оригінал. Поясню, наприклад мені в свій час не сподобався переклад "Дюни" і я шукав можливість придбати її на англійській і не зміг, бо на ринку були лише Українське і русське видання. Можна ввести певні норми наприклад обмеження 10 англійських до 100 локалізацій, але повністю заборонити це, як мені здається, не правильно. Звісно це не стосується ігор і локалізація окупанта, тут повне ембарго.
Якщо людина хоче мати гру в оригіналі, будь-ласка, хай йому привезуть під замовлення. Тут мається на увазі, що при наявності локалізації хтось продає цілу партію іноземного видання, яка вийшла дешевшою. Найбільш відомий приклад, росіянське видання "Брасу".