В тому щоб їхати вперше на зовсім новий фест є свої переваги. Немає очікувань та надмірних вимог. І якщо на "Ігросферу" я їхала працювати і писати огляди новинок, то на ГІКосфера #1 - просто щоб відпочити у колі однодумців. Але це не означає що після цих вихідних мені немає про що написати.

Для мене фестиваль розпочався ще у поїзді. На під’їзді до Хмельницького ми встигли розкласти декілька філерів. По приїзду смачно поснідали, щоб набратися сил і відправилися на автовокзал. До автобуса на Меджибіж залишалося 40 хв і ми звісно знайшли собі раду почавши грати на одній з сумок. Не дивно було б, якщо б ми не залишили це заняття і в автобусі, але все ж вирішили зробити перерву. І не дарма.

Меджибізький замок доволі великий. Не побачивши скоротку ми обійшли його навкруги, милуючись високими, хоч і трохи порушеними часом мурами. Піднялися на місточок понад ровом і пройшли в середину не забувши оплатити 25 грн. за вхід (дуже демократична ціна як для сьогодення). У внутрішньому дворі розмістилися: вхід до башти, музей (частину приміщень якого і зайняв настолкокемп), церква, столи під навісом, декілька тентів, гаубиці, туалети та будівельна зона, в якій реставрували одну зі стін. Тобто було по чому пройтися оком, але ми замість цього одразу поспішили до просторих кімнат з гіками. Вхідний квиток на "Гікосферу" коштував 100 грн з людини.

На вході на нас чeкав вeлeчeзний стіл заповнeний іграми. Така колeкція, якій позаздрили б усі клуби України. Окрім ігор давно отримавших популярність там були цікавинки про які взагалі мало хто чув. Навіть організатори були трохи здивовані такою кількістю, бо думали що кожeн привeзe 1-2 гри на пробу, а всі привозили по 5-6. Ми тeж додали свої надбання. Очі розбігалися. Було складно обрати у що б пограти з двох причин. По-пeршe кількість ігор на вибір. По-другe до частини складних ігор, які ми би дужe хотіли спробувати жодeн з нас нe знав правил, а читати двадцятисторінковий талмуд під час ігротeки нe хотілось.

Для розігріву підійшов улюблений “Малeнькій світ” з дeкількома доповнeннями. Ми зайняли один зі столів в кімнаті (здається останній вільний) і поринули у гру. За іншими столами відбувалося тe самe. На ігротeку з'їхалося понад 50 людeй і нe було видно жодного нудьгуючого. Кожeн знайшов собі гру і компанію за смаком.

Цікавинкою фестивалю стало те, що грали не тільки у видані настолки, а й в авторські розробки. Олександр Ушан показував гру про фехтування, Олег Сидоренко та Олександр Невський знайомили як зі своїми новинками, так і з майбутніми локалізаціями, Антон Кудін привіз з собою “Талос”, дядя Женя гру, яка колись використовувала мотиви "Еміксу", проте перетворилася на самостійний проект, Олексій з войовничою грою про козаків, Олександр Полікарпов демонстрував новенький прототип “Екопланетян”, а Сергій Сурських паті-гейм про співбесіди. Новинок було так багато, що я навіть не встигла спробувати їх всі, але про ті в які грала - обов’язково напишу.

Тим часом давно минула обідня година, сонечко сховалось за мур, а люди все продовжували рубатись. Вечеря промайнула швидко (хоч і не без невеличких колапсів) і всі повернулись до гральної зали. Здавалось, що ніхто так і не піде спати, настільки захопливою була атмосфера. Але ні. Один за одним люди потроху почали розходитись. Щоправда, у кожного другого можна було в рюкзаку віднайти якусь настолку, у яку компанії збиралися грати вночі. Дехто навіть поривався захопити з собою “Гру престолів” і не спати взагалі.

Ті хто лишились ночувати в фортеці розсілися за столами у дворі і сиділи напевно ще довго після 12-ї, але я того вже не застала.

Ранок другого дня розпочався максимально приємно - розіграшем подарунків. І тут хочеться подякувати організаторам, бо настолки які вони розігрували дійсно хотілось отримати в свою колекції. Отож, всі уважно слідкували за лотереєю, а “Star wars: Ribellion”, “Захисник корони” та “Rattle Battle” швидко знайшли нових власників.Тим же, кому не пощастило як мені, роздали симпатичні магнітики на згадку про фест. І то радість.

Дехто поїхав ще до обіду і в залі було дещо більш просторо ніж в перший день. І трохи тихіше. І ігрове щастя продовжувалось ще досить багато годин поспіль. Якщо у перший день ми майже всі партії грали вчотирьох, своєю дружньою компанію, то у другий трохи експериментували. Встигли і пограти вдвох, і приєднатися до інших. Взагалі ідеальним мені бачиться приїзд на такий фестиваль на самоті - тоді кожної партії можна підсідати до нової компанії. Знайомитись з ними і з грою до якої вони напевно ж знають правило. І щоб фест продовжувався щонайменше тиждень. Тоді я вже точно встигну переграти в більшість цікавих ігор… Але то все мрії, а реальність я підіб’ю короткими підсумками:

Переваги Гікосфери:

- велика кількість новинок і рідкісних ігор;

- можливість познайомитись з однодумцями;

- присутність авторів, з якими можна пограти;

- цікаве, мальовниче місце;

- можливість помандрувати і побачити новий захопливий шматочок України;

- наявність різноманітних варіантів для проживання;

- змога заночувати в справжній фортеці;

- зручні умови для ігор (світле просторе приміщення, великі столи, зручні стільці, кава\чай\печиво тощо);

- круті призи і приємні сувеніри на згадку.

Недоліки:

- всього два дні;

- їжа від пані Ольги (і нестача альтернативи поблизу);

- відсутність аніматорів, що могли б розповісти правила;

- брак регламенту (де і у кого записуватись, коли платити за обіди, коли відбудеться розіграш призів тощо).

Як бачите, переваг набагато більше і якщо ви були в сумнівах, чи їхати на наступну Гікосферу (а я вірю, що вона обов’язково відбудеться) - відкиньте їх.

До скорих зустрічей, Оля