Гра Генералів

13:55 16.11.2020
Гра Генералів

Сьогодні, 17 листопада, весь світ на чолі з Японією святкує День японських шахів — шьоґі. І якщо ви думаєте, як же так вийшло, що така невідома на наших широтах гра має своє власне свято, та ще й міжнародне, то поспішаю вас розчарувати: це не "якась там гра", а справжнісінька східна класика. Вона йде по світу і схиляє на свій бік представників європейських шахів та інших любителів абстракту — поступово, спокійно, але впевнено і безповоротно.

Що ж стоїть за цими загадковими шахами? Як в них грати і чому вони так зачаровують людей? Тож почнемо з класичних шахів та спробуємо зрозуміти різницю.

Шахи

Мабуть, що тільки лінивий не написав своїх вражень про серіал “Хід Королеви” від Netflix. Світ побачив картину 23 жовтня цього року, яка зацікавила глядачів незалежно від їх інтересів. Навіть якщо до цього шахи не викликали особливого інтересу, то після виходу серіалу, всі почали розглядати шахи як альтернативу іншим заняттям. У стрічці фейсбуку, в інстаграмі та інших соціальних мережах люди почали масово викладати фото та пости за грою у шахи. Старенькі дідусеві фігури раптом стали затребуваними молодим поколінням, а з полиць у магазинах почали скуповувати раніше не дуже популярні шахові набори. 

Стиль, естетика, драма — хоч шахи і не головна страва серіалу, але точно — найкраща приправа.

Кадр з фільму “Хід королеви”, 2020 рік.

Так, мода на шахи вже кілька сотень років періодами спалахує та спадає, але сама суть гри давно вже стала махровою класикою — це протистояння, боротьба внутрішня чи зовнішня, культова та безсмертна.

У далекому 1997 році у світі шахів відбулась вражаюча подія, а точніше — подія що мала поховати цю гру як спорт, скинути з інтелектуального п’єдесталу та знецінити всі зусилля світових шахістів. 11 травня найкращого в світі гравця у шахи Гаррі Каспарова обіграв комп’ютер. Так-так, це означало, що вся шахова магія, все буйство абстрактного розуму було оголено й принижено, адже кожний ігровий хід відтепер реально можна прорахувати.


Гаррі Каспаров проти Deep Blue, 1997 рік.

Стагнацію класичних шахів прогнозували і раніше, гра потрохи втратила популярність, відкриття цікавих ходів з’являлись все рідше, а нове покоління мало вже інші ігри для інвестування свого часу. Шахи стали “нішевими” та майже зникли з масового дозвілля, тоді як ще за радянські часи кожний другий знав правила, а шахові матчі транслювались по центральному телебаченню.

Але шахи — як найвідоміша абстрактна настільна гра, як культ, як спорт, не може просто так зникнути. Цікаво, що ще в середині першого тисячоліття шахи почали свою еволюцію від єдиного пращура — гри чатуранга. Люди, розносячи гру по світу, засіяли нею весь світ і не дивно, що у різних куточках цивілізацій ігрові паростки дали суцільно різні плоди. Так, у Європі вкоренились вже відомі нам шахи, у Китаї з'явились сянци (нині найпопулярніший у світі вид шахів за кількістю гравців), у Таїланді народився макрук, у Камбоджі — оук, а у Японії чатуранга перетворилась на гру генералів і отримала назву шьоґі.

Саме шьоґі деякі ігроведи вважають майбутнім наступником шахової дисципліни, адже у цій грі є кілька важливих нововведень, що додають ігровому процесу легкості, свіжості, та простору для стратегічної думки, якого вже, на жаль, бракує класичним шахам. Також, у шьоґі потенційна кількість ходів значно вища, ніж у класичних шахах, дерево вірогідностей ширше, а тому і кількість нових відкриттів у дисципліні щороку зростає.

Легенда

За дідів-прадідів, у стародавній далекій Японії зібралися дві великі армії. Вони бажали з'ясувати, хто з них є сильнішим, та обрали для цього шлях війни. Одна армія виступила під білим прапором, а інша — під чорними знаменами. Запекла боротьба тривала три дні і три ночі, а завершилася тим, що воїни перебили один одного так і не дізнавшись: хто ж з них переміг. 

Після закінчення битви на залите кров'ю поле прийшов маг-чернець і запечатав по 20 душ кращих воїнів з кожної армії в 40 маленьких дощечок. На кожній він написав, чия душа тут запечатана, аж потім розставив бідолаг на ігрове поле: 20 з одного боку і 20 з іншого, подібно до того, як вони стояли один проти одного при житті. Чернець приніс цю дошку з фігурами в дар богині сонця Аматерасу, яка вважається прородителькою японського народу. 

Богиня прийняла дар, і з'явилася у неї нова забава — пересуваючи фігури, змушувати дві армії знову і знову переживати битву один з одним. 

Так з’явились японські шахи — шьоґі.

Шьоґі, Го та Бан-сугороку — японські стародавні настільні ігри.

Назва «шьоґі» складається з двох японських ієрогліфів: 将 («shō»), який означає генерала, і 棋 («ґі»), що означає стратегічну настільну гру. Саме тому іноді ці шахи так і звуть — грою генералів.

За часів правління сьогунів династії Токугава шьоґі було визнано грою, що розвиває стратегічне і тактичне військове мислення. Більшість інших настільних ігор самураям не дозволялась, але ця, навпаки, отримала державну підтримку.

Токугава Іеясу, що заснував династію сьоґунів, започаткував і посаду шьоґі-докоро — головного придворного вчителя шьоґі, який обирався в ході великого турніру. Подія відбувалась кожного року 17 листопада (так-так, це ж сьогодні), і цей день донині офіційно є Днем шьоґі, що, зокрема, і дало поштовх до написання цієї статті.

Шьоґі — що ви таке?

Це абстрактна стратегічна гра для двох гравців, що має, як ми вже зрозуміли, давню історію та класичні шахи у родичах. Нині по всьому світу правила шьоґі знають близько 20 мільйонів людей, а регулярно грають близько 100 тисяч. Гра дуже довго залишалась закритою на японських островах та тільки нещодавно почала закохувати у себе весь інший світ. Японськими шахами почали цікавитись професійні гравці у західні шахи, а також гра потроху почала вабити тих, хто вивчає японську культуру. 

Ігровий набір шьоґі: дошка, 20 фігур на полі та 20 у коробці.

Отже, для гри потрібна дошка одноколірна, розлінована 9х9. Поле ділиться на три умовні частини: два табори гравців і нейтральна зона; кожна зона займає три горизонталі. 

Цікаво, що клітини дошки не квадратні, а дещо витягнуті по вертикалі, через що і все поле є не квадрат, а прямокутник. Це давня японська традиція і так роблять для збереження перспективи. 

Традиційно в шьоґі заведено грати на шьоґібані, який являє собою низький масивний столик на коротких ніжках. Його виготовляють з деревини каи (більше інформації про виробництво ігрових дошок тут), яка має приємний для ока помаранчево-жовтий відтінок, а при виставленні фігури на поле можна почути чітке клацання. Вважається, що за звуком цього клацання професійні гравці можуть зрозуміти і настрій опонента, і його впевненість у собі, і, навіть, його професійний рівень.

Гра за традиційним японським шьоґібаном

На особливу увагу заслуговують ігрові фігури шьоґі, адже вони для європейського гравця одночасно є: і перлиною східної автентичності, і найбільшим жахом та бар’єром на шляху до пізнання гри. Річ у тому, що плекаючи рідну мову, японці аж ніяк не схотіли позбутись незрозумілих ієрогліфів, навіть, якщо це означало уповільнення розповсюдження гри світом.

 Отже, у грі існує 8 типів фігур: король знаходиться у центрі, біля нього з обох боків по одному золотому генералу, далі у кожний бік: срібний генерал, потім, знайомий нам з шахів кінь і останнім є спис. У другому рядку знаходяться великі фігури, а на третьому — пішаки.

Шахи та шьоґі.

У шьоґі найбільш важливі фігури можна умовно поділити на: далекобійні, або “великі” фігури (на фото нижче) — це тура та слон, що ганяють по всій карті та забезпечують підтримку іншим фігурам здалеку; та генералів, що мають металеві назви: золотий та срібний.

Якщо з турою та слоном все зрозуміло, то такого поняття, як “генерали” у класичних шахах не існує. Більш того, фігур з аналогічними функціями, з якими б можна було їх порівняти теж немає! Коли мені вперше вдалось пограти у шьоґі, пам’ятаю, що подумала: 

“Золотий та срібний генерали — це шахова королева розпиляна навпіл!”

Адже один з них “спеціалізується” на прямих ходах, а інший — на діагональних, коли як шаховий ферзь має окольну компетенцію.  Але саме ці фігури відіграють чи не найголовнішу роль у захисті короля та атаках на супротивника. На їх взаємодії побудовано багато стратегій, їх втрата часто веде до програшу, а профі всього парою генералів може протистояти повній армії супротивника нижчого рангу.

Мета гри, як і у традиційних шахах — це захват короля, тобто, йому треба поставити мат. Королі, до речі, в обох іграх ходять ідентично. Опоненти роблять ходи по черзі, і хоч поділ на чорних та білих у грі має місце, всі фігури на дошці є однокольоровими, а зрозуміти, де ж ваша фігура, можна за напрямком, куди ця фігура показує своєю гострою частиною: якщо вперед — ця фігура належить вам, а якщо на вас — то ворожа.

 

Ігрова партія у шьоґі.

Десант. Так, у цій грі є десант. Мабуть, що навіть це варто називати некромантією… адже у шьоґі всі вбиті фігури опонента можна використовувати як власні, та виставляти їх майже будь-де на дошку, надаючи їм знову шанс поборотись. Тільки уявіть, як миттєво розширюється варіативність гри лише тому, що існує таке правило. Профі кажуть, що саме завдяки цій можливості шьоґі можуть зайняти місце шахів на спортивній арені.

Та це ще не все. На відміну від класичних шахів, у фігур шьоґі є можливість справжнього повноцінного апгрейду — перетворення на сильнішу фігуру. 

Якщо у європейському варіанті можуть перетворюватись лише пішаки і лише на останній горизонталі лагеря супротивника, то у шьоґі перетворитись можуть майже всі фігури, а відбувається це у “домашній” зоні супротивника, яка є дещо ширшою і займає цілих три горизонталі.

Перетворені фігури (зліва направо): кінь, спис, пішак.

Для найменших

Як раніше у СРСР дідусі вчили онуків грати у шахи, так і в Японії дітей навчають грати у шьоґі. І для найменших навіть була розроблена адаптація “дорослої” гри на дитячий лад. 

Доубуцу шьоґі, що у перекладі означають “Звірячі шахи” ззовні зовсім не схожі на класичні шахові фігури: в ролі воїнів на ігровій дошці виступають милі звірята, а загальне оформлення особливо подобається дітям. Гру було видано під керівництвом Мадоки Кітао — японської професійної гравчині у шьоґі і завдяки цьому, концепт гри стало можливим донести і наймолодшим дітлахам.

Звірячі шахи нині є досить популярними у світі, здебільшого завдяки своїй онлайн версії. Хоча, у настольному варіанті вони виглядають, як на мене, значно краще.

Де грають в Україні?

Хоча шьоґі є японською грою, а Україна від краю висхідного сонця знаходиться далеченько, все ж таки і в нас у японські шахи грають, та ще й не в одному місці.

Існує декілька структур, які займаються популяризацією шьоґі, проводять турніри та ігротеки, навчають за гроші та безкоштовно. Цікаво, що діяльність деяких з них курується японськими професіональними гравцями, а деякі українці навіть мають членство у Японській Асоціації Шьоґі.

Українська школа шьоґі (Ukrainian Shogi Dojo)

У 2020 році отримала офіційний статус філіалу Японської асоціації шьоґі. Це найменш бюрократична та наймолодша з організацій, що є в Україні. Наразі, вони мають два представництва: у Києві та у Львові.

Гра у традиційному японському одягу.

Щосереди засновники школи абсолютно безкоштовно проводять вечірні заняття онлайн, а у некарантинні часи додзьо збирається у бібліотеці “Молода гвардія” на ігротеки, які також є безкоштовними. Влітку улюбленим місцем зустрічі був шаховий майданчик у парку Шевченко.

Ігротека у парку Шевченко, м. Київ.

Зараз додзьо працює над відкриттям дитячих навчальних груп, а також проводить онлайн турніри для новачків та досвідчених гравців. Також, відкриті до співпраці із навчальними закладами та центрами позашкільної освіти.

Фестиваль Comic Con Ukraine 2019, м. Київ.

Більшість постійних гравців організації — представники IT-сфери, мабуть, тому організація і є такою гнучкою, адаптивною та сучасною, і, до речі, відкритою для кожного: жодних членських внесків, статутів, рейтингів — приходь, вчись, грай, насолоджуйся! 

Як знайти, де поспілкуватись:

Website: https://www.shogi-dojo.com/

Facebook: https://www.facebook.com/shogi.dojo

Українська асоціація сьогі (Ukrainian Association of Shogi)

Офіційна громадська організація, що була заснована у жовтні 2017 року у м. Рівне та активно розвиває турнірну сторону японських шахів. 

Наприклад, ще у вересні 2020 у Житомирі асоціацією було проведено живий турнір, а зараз асоціація перемістилась повністю онлайн на період карантину.

Фото з турніру Zhytomyr Shogi Open 2020.

Зацікавленість шьоґі прийшла з класичних шахів тому і співпрацює асоціація з шаховими клубами.

Як знайти, де поспілкуватись:

Facebook: https://www.facebook.com/groups/435035723557215/

Українська федерація сьогі (Ukrainian Shogi Federation)

Мабуть, найдавніша з громадських організацій, яка почала вивчати японські шахи. Офіційного статусу набула у 2016 році і наразі веде співпрацю з україно-японським центром та проводить там уроки на платній основі. У федерацію входять найсильніші гравці країни, хоча, за даними з офіційного сайту, членів у неї дуже небагато.

Федерація має представництва в Києві, Одесі та Кам'янському.

Website: http://ufshogi.org/

Facebook: https://www.facebook.com/groups/ufshogi/

Оскільки шьоґі вже достатньо розповсюдились світом, аби мати представників і у європейських країнах, українці залюбки товаришують з іноземними клубами та асоціаціями, а також відвідують міжнародні турніри. Минулого року наші гравці подорожували Європою, були у Японії, а також у близький Білорусі (яка, до речі має доволі велике ігрове ком’юніті).

Збірна України у Братиславі, WOSC 2019.

Подорож до японської школи шьоґі Некомодо. В центрі — Мадока Кітао


Автор статті: Ольга Федіна, психолог, геймдизайнер, популяризатор настільних ігор.

Тримаємо вас в курсі найцікавіших та найактуальніших подій світу настільних ігор в Україні.
Розповідаємо про настільні ігри просто, весело та цікаво.