Коса… уже в лютому нас очікує українське видання цієї, однієї з найбільш гайпових настільних ігор останніх років. З моменту виходу її у далекому вже 2016-му гра отримала три доповнення (круте, посереднє і необв’язкове), джуніор-варіант, вивела в масовий продаж, і то цілком успішно, усі свої кікстатерні плюшки (металеві монети, промо-карти, реалістичні ресурси).  Ба більше, кожен рік виходить її новий наклад, оскільки старий успішно розпродається. Я, звісно, не володію точними цифрами тих накладів, утім можу сказати, що за ці вже майже п’ять років гра не зникає ані з полиць крамниць, ані з радарів спільноти. З виходом РС-версії, чемпіонати з Коси, очікувано перемістилися до мережі, утім, цей факт лише підтверджує життєздатність ігроладу.

Але це все – за кордоном, де бордґейм-спільнота доволі широка. Щодо України –питання дещо складніше – і це підтверджує той факт, що тільки зараз видавці наважилися звернутися до такого беззаперечного бестселлера. Звісно, російська версія була присутня на нашому ринку від моменту виходу, але, гадаю, справа тут не тільки в тому – бо насправді Scythe не те щоб перевантажена текстом і не потребує бездоганних знань англійської. Простого перекладу правил було б цілком достатньо для комфортної гри. Проблема в тому, що це досить дорога забавка. А з врахуванням усіх доповнень (тим більш усіх тих необов’язкових але таких класних «забаганок») – і взагалі. Тому, насправді, існує серйозний вхідний поріг, який шепоче: «Так, ти любиш настілки, але дві з половиною тисячі гривень…»

І справа тут навіть не у грошах як таких. Багато хто каже: «Добре, я готовий викласти цю суму – але заради чого? Друзі мої в настолки не грають, а навіть як грають, далеко не завжди готові присвятити 4-5 годин одній, і то не простій грі. Звісно, можна залучити дівчину/дружину (хлопця/чоловіка), але ж то тільки одна людина, а грати в глобальну стратегію удвох якось не круто. І то якщо взагалі є половинка, яка/який любить настолки».

Ну що тут сказати? Аргументи цілком слушні. Але, fret not, як то кажуть бритти – SM Games подбали про вас! Ще з часів «Виноробства» (яке також незабаром вийде українською), цей видавник включає у свої ігри окремий модуль, названий Автома. Автома – це набір механік, який дозволяє «імітувати» гравця-суперника, таким чином дозволяючи грати в гру навіть самому. Правила поведінки гравця-Автоми зазвичай сильно відрізняються від правил, за якими діє гравець-людина, і робляться так, щоб одночасно перетворити хід Автоми на набір автоматичних дій (на що прозоро натякає назва, так), і створити певний виклик гравцеві. І якщо з уже згаданим «Виноробством», або з «Крилами» все доволі просто – бо ці ігри не пропонують активної взаємодії між гравцями, то «Коса» - це не тільки розміщення робочих та побудова двигуна, а ще й контроль територій з активними боями. Тому створити таку Автому було викликом для розробників, тоді як засвоїти її виглядає серйозним викликом для гравців. Але насправді все не так вже й страшно.

Оскільки це не відео, я вважаю, що переказувати правила Автоми мені немає жодного сенсу. Правила в коробці розписують все доволі чітко, і навряд мені вдасться їх переплюнути. Але є певні моменти, які допоможуть вам краще зрозуміти і трохи полегшити засвоєння цих правил – про них я і розповім. Це не означає, що читати цей матеріал вам варто тільки після ознайомлення з правилами Автоми. Зовсім ні. Навпаки, беручись до правил, сподіваюсь, ви бачитимете їх більш зрозумілими після мого тексту. Але принаймні загальне уявлення про те, що таке Коса і як вона грається, вам, звісно, знадобиться.

Далі, текст буде поділений на окремі пункти, кожен з яких розкаже про певний аспект гри з Автомою – або про додаткові штуки, які не згадані в основних правилах. Тож, поїхали:

1. Не переймайтеся, обираючи фракцію для Автоми. Єдине, на що ви маєте зважати – це наскільки близько база Автоми буде до вашої. Чим ближче – тим раніше почнеться і активнішою буде військова взаємодія. Поставите Автому сусідом (наприклад Крим до Саксонії) – будете воювати майже з 5-6 ходу і до самого кінця. Автома не використовує властивість фракції і властивості мехів. Єдине, що впливає на ї гру – це окремі картки дій, які мають позначку конкретної фракції. Але цей вплив загалом майже непомітний – і ніяк не пов’язаний зі стартовою позицією.

2. Стартова позиція. Якщо вам хочеться наваляти клятим совєтам, але при тому пограти за Поланію – сміливо можете ставити червоних на базу Саксонії чи Альбіона. Автома не збирає ресурсів, тому немає жодної різниці де вона буде розміщатися. Єдине, на що варто звернути увагу – Тогава (фіолетові) та Альбіон (зелені) не обмежені річками, тому до отримання Автомою «Форсування річок» вважається, що вони не можуть перетинати тайл з тунелем.

3. Вибір Рівня складності – не тільки і не стільки впливає, власне, на складність. Справа в тому, що, чим вища обрана складність, тим швидше проходить гра. Так, ви будете встигати зробити менше за 1 партію, утім і Автома буде мати менше ходів, щоб розростися та назаробляти переможних балів. Тому, якщо ви, наприклад, не хочете довго сидіти за столом, варто обрати високу складність. Так, виграти буде не просто, утім і гра займе набагато менше часу. І навпаки, обирайте «Автомету» (простий рівень), якщо бажаєте довгої та вдумливої розбудови, шансу повністю розкачати свою фракцію. Між «Автомою» та «Автомашиною» (середнім і складним рівнями) різниця, насправді майже не відчутна, тому обирайте між ними саме з позиції «скільки часу я хочу провести за грою».

4. Багато Автом. Цього немає в правилах основної гри, але цей варіант наведений у «Повстанні Фенріра». Ви можете грати проти двох Автом одночасно. Як на одному рівні складності, так і на різних. Це дещо збільшить тривалість партії (не дуже) і вимагатиме від вас більше уваги та ретельності, але додасть грі цікавості та саспенсу. Цей варіант був опробуваний фанатами, яки при тому радили докупити собі ще одну колоду Автоми (це можна зробити на сайті Стоунмаєр Ґеймз), але в «Повстанні Фенріра» автори не висувають такої вимоги, хоча і пишуть, що це фан-мод і він не є офіційним. Зі свого досвіду скажу, що друга колода не потрібна – бо навіть за основними правилами, якщо картки Автоми закінчуються, відбій треба просто перемішати і використати знову. Звісно, я раджу пробувати цей варіант вже після того, як ви зіграли кілька партій один на один і впевнено орієнтуєтесь в ігроладі.

5. Двоє проти Автоми. Ця механіка також наведена вже в доповненнях, але є цілком життєздатною для основної гри. Якщо, наприклад вас всього двоє, а вам хочеться активного двіжу на полі – не соромтеся й додайте Автому. Або навіть дві. Не буду брехати, трьох автом в гру ми не вводили, але, на мій смак гра на 5 фракцій - то сумнівне задоволення, та й 4 гравця вважаються оптимальним максимумом для цієї гри.

6. Цілком самотній. За великим рахунком, Автома – це ускладнений різновид зворотного відліку, який жорстко обмежує довжину партії. Таким чином, ви можете навіть і не виставляти її взагалі. Просто викладіть карту рівня складності і каунтер, замішайте карти Автоми і тягніть їх кожний свій хід, просто просуваючи маркер по трекеру карти відповідно правил. Якщо ви граєте на середньому рівні, в кінці вам треба набрати 75+ монет, щоб перемогти. Якщо на легкий складності – 80+, на високій та найвищій – 70-75. Це доволі дивний варіант, але він значно прискорить гру і дозволить грати в неї як в більш традиційний воркер-плейсмент/енжен-білд. А також допоможе розібратися спочатку з правилами основної гри перед тим, як засвоювати ще й правила Автоми.

7. Навчальний процес. Звісно, трохи сумно, коли окрім вас за столом більш нікого немає, утім, є в тому і певні переваги. Зокрема, не буде жодних проблем з «відкотами» ваших ходів, випробуванням різних варіантів і взагалі, неспішним та ретельним вивченням ігрового процесу. Тож потім, коли так-таки відкриються ігрові клуби (віримо, цей день настане) або ваші друзі зберуться щоб «зарубитися нарешті в оту твою Косу» ви будете насолоджуватися грою, а не судомно намагатися звести до купи фракцію і планшет, намагаючись на ходу вигадати найкращу тактику.

Декому може здатися дивною пропозиція грати в Косу (у будь-яку настільну гру, насправді) на самоті. Багато хто скаже: «Та ну, я краще придбаю РС-версію, вона коштуватиме 250 гривень, а не 2500!». І загалом із тим важко сперечатися. Утім, якщо вам цікаво, в мене на каналі є текст про соло геймінг і чим саме він такий класний.  Шукайте матеріал за гештеґом #розваги_інтровертів

Автор статті - Володимир Кузнєцов, автор каналу My own tabletop chaos