Отже, "Пірати семи морів". Не нова гра (2015 рік), але її все ще можна, подекуди, знайти на полицях магазинів. Доволі динамічний, простий та веселий кубомет, який би міг бути доволі прохідним та непомітним (6.5 на БГГ говорять самі за себе). Проте, незвичне поєднання механік, особисто для мене, дещо вирізнило цю гру серед інших, опробованих мною кубометів.

Гравці отримують під командування десяток кораблів, а також карти персонажів із якими доведеться взаємодіяти всю партію. Ціль гри — влаштовувати рейди на каравани великих імперій, грабувати їх, а потів везти продавати награбоване в найближчий порт. Але караван — не така проста ціль, якою здасться.

Торгові кораблі цілком здатні постояти за себе і запорукою цього є доволі незвична механіка бою. Всі кораблі в грі представлені різнокольоровими клубами і в момент початку бою всі вони перемішуються та викидаються на єдине поле. Найближчі кораблі гравців вступають в бій із кораблями конвою. Переможця визначає значення на кубі і далі цикл повторюється до повного знищення однієї із сторін.

При перемозі піратів, трюми їх кораблів наповнюються здобиччю, при поразці, усі йдуть до корабела за новими посудинами. Особисто на моєму досвіді ситуація коли одна ворожа шістка топила весь піратський флот, траплялася багато разів. Обережніше із цими конвоями, вони-не те, чим здаються.

Серед інших можливостей для гравців можна виділити ритуали, які можуть значно полегшити піратське життя. Ритуал непотоплюваності робить ваш корабель невразливим. При програші він полишає поле бою, але не йде на дно. Ритуал Подвійного дна дозволить одному із ваших кораблів провозити вдвічі більше вантажу (не питайте куда матроси будуть його пхати). А Вигідна угода телепортує ваші товари одразу до купця і змушуює його заплатити за низ найвищу ціну із можливих (таке без магії точно не провернеш).

Крім того, персонажі до яких гравці можуть звертатися за допомогою, надають особливі можливості, як, наприклад, Капітан поведе вашу ескадру в бій, пішовши до аборигенки, можна підкласти  ̶с̶в̶и̶н̶ю̶ новий порт, де вантажі суперників будуть не коштувати майже нічого.

Відправившись на каву до губернатора, гравець може безкоштовно отримати всі свої кораблі назад у стрій. Але ж губернатор — імперський чиновник, а із чиновниками у піратів справ немає, тому той, хто йде до нього, отримує чорну мітку від піратського братства. Крім того сам губернатор за передачу кораблів вимагатиме від вас прийняття статусу Корсару однієї з імперій. Це означає, що кожний похід піратів на конвой цієї імперії буде коштувати вам нової Чорної мітки.

І, як на мене, то найцікавіший із цієї компанії Шаман. Він може накласти на ваших суперників прокляття трохи запійних русалок, які крадуть ром, призвати Кракена-вегетаріанця, якому більше до вподоби фрукти, чи взагалі затягнути кораблі у водоверть. Але будьте обережні, у розіграші ефекту прокляття ви теж берете участь. Тут залишається лише сподіватися на фортуну.

Загалом, "Пірати семи морів" — гра, варта уваги, вона динамічна, часто весела, не складна та незвичайна. Особливо цікавим є рішення де сама коробка, в той же час, є і полем, і дайстреєм. Крім того гра непогано збалансована: чим більше в тебе золота, тим більше кораблів необхідно виділяти на його охорону (не забуваємо, навколо пірати, тільки відвернись-все розтягнуть до останнього дублону), а отже в твоєму флоті залишається менше гармат і трюмів для наступних пограбуваннь.

Проте не все так прекрасно. Грі явно не вистачає реіграбельності, а також широти спектру можливих стратегій та тактик. Після трьох-чотирьох партій вона стає достатньо одноманітною і кожна наступна партія вже схожі на попередню. Спроба зробити цікаву гру, додавши в неї нетипову механіку бою, очевидно, була не дуже вдалою. Без сумнівів, бій такого типу на кубах-це доволі весело, але поза боями гравці змушені буденно перебирати колоду, шукаючи карти портів, чи намагатися хоч якось продати награбоване.

Ну і мій особистий біль в подібних іграх — в них начебто і передбачено дуельний режим, та навіть окремі правила є, але він ще більш нудний. Кожен з двох грає свою гру і вони майже ніяк не пересікаються.

Якщо підбити підсумки, то гра, дійсно, непогана, варта уваги та, цілком можливо, здатна комусь сподобатись і стати улюбленою, але як на мене, їй помітно не вистачає масштабу. Начебто "Пірати" не визначились чим вони хотіли бути: рандомним патігеймом на пару разів, простою сімейкою чи більш-менш серйозною стратегією.

6 пляшок рому з 10