Ен таро Адун!

Це вітання, знайоме усім, хто хоч раз грав за протосів у першому СтарКрафті. Колись давно, що у школі, я провів безліч часу, граючи у цю неперевершену гру на комп’ютері, вивчаючи тактики та дивлячись реплеї з чемпіонатів світу. Перший StarCraft назавжди лишиться в моєму серці, як одна з найкращих та найулюбленіших комп’ютерних ігор. Враховуючи кількість фанатів по всьому світові, не тільки в моєму.

Звісно, одна з найпопулярніших ігор ever була просто приречена на настольну адаптацію. Вперше я зіграв у StarCraft: The Board Game приблизно 10 років тому, і вже тоді вона була дефіцітною. Річ у тім, що гру випустили не дуже вже й великим тиражем, а згодом взагалі оголосили про те, що більше накладів не буде. Воно зараз звучить, ніби гра не пішла, але це не так. StarCraft встиг обрости кількома доповненнями й отримав щонайменше 6 локалізацій. І звісно, одразу по закритті випуску, StarCraft: The Board Game шалено виріс в ціні. А зараз взагалі коштує як крило від літака. Проте що є гроші в порівнянні із задоволенням від гри?

То що ж це за настолка така?

У StarCraft: The Board Game кожен із гравців отримає під контроль одну з фракцій. Як і в комп’ютерній грі, вибір лежатиме між зергами, протосами та терранами (людьми). Також в настольній грі є персонажі з особливими властивостями, які допомагатимуть вам на шляху до перемоги. Ні, це не буде Керіган, що носитиметься по всьому полю і вбиватиме ворогів (хоча так теж можна зробити), просто у кожного персонажа свої початкові умови та свої особливі карти, що даватимуть плюшки згодом.

Як і в в комп’ютерній грі, учасники повинні будувати певні споруди та покращення, щоб отримувати можливість будувати потужніші війська. Для цього потрібно використовувати мінерали та веспен газ, які видобувають робітники. Чим більше робітників, тим більше ресурсів, ну і таке інше.

Війська у грі представлені фігурками. І вони виглядають так само, як у першому СтарКрафті! Так, на сьогодні фігурки виглядають застарілими, маленькими і зовсім не деталізованими, але і в комп’ютерній грі графон не альо, як на нинішні стандарти. Проте всі юніти легко впізнавані. Там є все з першого старкарфту. І “собачки”, і “батони”, все!

Мало того, що вони виглядають так само, вони ще й мають максимально подібні характеристики і працюють за схожими правилами. У когось є тільки наземна атака, у когось тільки повітряна. У когось обидві. Собачки ніц не можуть вдіяти з врайтами, королева може заразити теранський командний центр, щоб будувати там інфікованих теранів, а зілотам навіть можна вивчити покращення ніг (if you know what I mean)!

Правила

Але досить вже про мою ностальгію. StarCraft: The Board Game - все ж настольна гра, все відбувається покроково. Щоб зробити якусь дію, потрібно віддати наказ. Накази викладаються у стек (підморгую МТГшникам) на певну планету.

Стек, це така умовна штука, куди можна щось класти, а потім діставати у зворотньому порядку. Ось наприклад у вас є полуничне печиво і два шоколадних. Першою дією викладете полуничне печиво на низ стеку, а потім зверху ще докладете шоколадні. При розіграші стеку ви спочатку повинні з’їсти найверхне шоколадне печиво, потім друге шоколадне і тільки після цього дістанетеся полуничного печива.

Так і тут. Якщо ви хочете атакувати чиюсь планету, мусите спочатку покласти наказ атаки на цю планету. Незважаючи на те, що накази викладаються в закриту, всі одразу зрозуміють, що ви щось задумали. А оскільки всі гравці викладають по одному наказу по колу, ваші плани встигнуть наламати. Бо той, хто викладе наказ пізніше, виконуватиме його раніше. І не забувайте, що щоб напасти на планету, вам потрібно доставити туди війська, і якщо у вас ще нема транспортника на цю планету, вам треба буде його побудувати, виклавши ще один наказ про побудову транспорту на ту ж планету (обов’язково після наказу про атаку, бо розігруватиметься у зворотньому порядку).

З цими наказами насправді дуже крута фішка. Наказів усього 4 і треба добряче думати, в якій послідовності і куди їх викладати. І звісно ж, обов’язково треба слідкувати за діями усіх інших гравців, бо можна боляче отримати по писку, чи навпаки когось добряче підловити. Ну а далі усі ці накази розігруються. Так само по одному і по колу, як і викладалися. Але ти можеш обирати лише з тих своїх наказів що лежать на верхівках стеків. Тому можливі ситуації, коли ти нічого не можеш робити, бо інші гравці тебе заблокували. Звісно, такий стан речей часто призводить до того, що тобі наламують усі плани. Але в цьому і весь кайф. Потрібно бути хитрішим та обачнішим за інших і намагатися використовувати усі можливі ситуації.

У свій хід можна щось збудувати, чи покращити, вивчити технологію, наштампувати війська чи відправити їх в атаку. Можна зробити усе разом, якщо вийде. Переможні бали нараховуються за контроль територій. Поле у цій грі складається з планет, а кожна планета поділена на сектори. Один сектор може контролювати один гравець. Фактично на планеті можуть співіснувати багато гравців, але навряд чи таке співіснування буде мирним. На деяких із секторів є переможні бали, власне контроль над ними і потрібен для перемоги. Проте інші сектори дають ресурси, без яких важко буде розвинутися і утримувати хоч щось. Наприкінці ходу кожен гравець отримує стільки переможних балів, скільки написано на секторах під його контролем. Хто першим набере 15 - той і переможе.

Перемогти можна й іншими шляхами. У багатьох персонажів є особливі умови перемоги, як от наприклад мати 4 бази на різних планетах, абощо. Або можна просто знищити усіх супротивників і перемогти таким шляхом.

Як і в будь-якій подібній стратегії, в StarCraft: The Board Game ти постійно ходиш над прірвою та ризикуєш. А кожна помилка може обернутися катастрофою. Також тут дуже складно бути найнебезпечнішим гравцем. Адже усі інші учасники просто об’єднуються і виносять тебе, а потім вже змагаються один з одним.

Останній бій

В останній своїй партії я був далеко не найсильнішим і не найдосвіченішим гравцем. Насправді це було добре, бо ніхто не сприймав мене за серйозну небезпеку. А небезпек навколо вистачало. Тобто для кожного з учасників завжди знаходився хтось небезпечніший за мене. Я спокійно колонізував другу планету і прокачав космопорт на максимум. В доповненні Бруд Вар є чудові планетки з секторами, де можуть знаходитися тільки повітряні юніти. Грав я за Рейнора і обрав собі буст робочих. Не сказати, що я сильно був прокачаний в технологіях. Інший терран Максим прокачався на повну і мав у своєму розпорядженні весь спектр військової міці людей, а не тільки авіацію. Проте я сидів на своїх двох планетках і отримував свої 4 переможних бали в хід і непомітно для всіх перебрався з самого хвоста в середину загального заліку. Не перший але й не останній.

А інші тим часом рвали всесвіт на шмання у кривавій війні. Сусідній зерг тікав від сусіднього ж протоса. Дальній зерг виніс дальнього протоса і взявся за дальнього террана. Отримав від нього по зубам (хоча й сам терран втратив свою першість і значну частину військ та територій). На мапі все перемішалося, і протос, що ганяв одного з зергів по всьому космосі, ледве вижив після зіткнення з іншим зергом. Зерг, якого тиснули, нарешті зміг розвернутися і звернув увагу на мене. у нього не було повітряних юнітів але був план. В наземному секторі однієї з моїх планет я втратив базу й всі війська. Але й із зергів там майже ніхто не вижив. Всі вирішили, що я просто відіб’ю назад свою базу і ми продовжимо, але як я вже казав, у цій грі кожна помилка може обернутися катастрофою.

Мені насправді дуже хотілося відбити планету назад, але це було би помилкою. Натомість я вивів майже всі війська з цієї планети (залишивши лиш 1 врайта для контролю сектора з переможними балами, бо поруч не було нікого з ворогів, хто вмів би літати) і перенаправив їх по об'їзній в тил цьому зергові. Як раз у сектор, який дає 2 переможних бали і з якого він забрав майже всі війська, щоб вломити мені. Перемога у сутичці і 6 переможних балів наприкінці ходу. Мені лишилося тільки утримати 2 з 4 своїх секторів з балами на наступний хід і перемога за мною.

У двох з трьох найближчих ворогів не було повітряних юнітів, щоб захопити мої сектори на орбітах (я вже писав про них, де можна літати лиш повітряними юнітами), а третього я вирішив атакувати наввипередки. Четвертий просто був не взмозі вчасно встигнути, а п’ятого на той момент вже було знищено. Останній бій був необов’язковий для отримання перемоги, можна було просто сісти в глуху оборону. Але завжди краще битися на території суперника, особливо такого, як цей. Я атакував силами, що були набагато сильнішими. Менш досвіченого гравця я б просто розчавив. Крім того, я завбачливо підготувався до того, з ким битимуся, і організував все для евакуації військ на випадок непередбачуваних обставин. Це була велика ударна група, і хоч я вже ніби як перемагав по переможним балам, до кінця ходу було ще пару наказів і все могло змінитися. Тому що МАЛО ЛІ ШО.

Так от, вломившись на територію Вєні я йому добряче наваляв і майже зніс. Але він вижив. За правилами, я повинен відступити на найближчий вільний або мій сектор. Вільних секторів на планеті не було, а підступний Вєня зламав мій транспортник. За правилами, війська, які не можуть відступити, знищуються. Таким чином моя найпотужніша ударна група у складі двох батлкрузерів та двох врайтів безславно загинула, бо я не зміг добити одну собачку. Нащастя до кінця ходу нічого не змінилося, і я переміг. Бо якби це був не останній хід, мені було б дуже важко відновити так багато військ, враховуючи, що я втратив одну з ресурсних планет. З іншого боку, добре що я втратив ці війська на планеті Вєні, а не він захопив мою.

Всі дуже здивувалися моїй перемозі і закортіли реваншу. Але реваншу найближчим часом не буде, бо вдруге мені так не пощастить. А так кортить залишитися непереможеним хоча б на якийсь час.

Підсумки.

На сьогодні StarCraft: The Board Game надто затягнута і застаріла. В неї зовсім простенькі, як для сучасних ігор мінки та фактично немає артів на картах. Але, як і перший СтарКрафт, це класика для поціновувачів.

Неймовірна настільна стратегія, де тебе може спіткати параліч аналізу, як у найкарколомніших євро. Не складні але дуже криваві бої, де немає рандому, але все може піти не по плану. Постійна нестача дій, ресурсів, військ та наказів. Постійна криза, коли ходиш по краю і от-от програєш. Постійний прорахунок дій суперників, спроба вгадати, хто що задумав. Пошук найстрашнішої загрози, тимчасові хиткі союзи, потім зрада, помста і чергова бійня (гра престолів і поруч не валялася). І все це розтягнуто в часі на добрих 6 годин, котрі пролітають, як одна мить.

Це одна з найемоційнишах, напруженіших та найатмосферніших настольних ігор, в які я грав. А той факт, що гру більше не випускають, і ви не зіграєте настольний СтарКрафт у будь-якому клубі, робить кожну партію ще особливішою.

Звісно, це гра не для всіх. Треба любити дуже довгі комплексні перенасичені настолки, щоб оцінити СтарКрафт. А ще бажано (хоч і не обов’язково) тащитися від першого старкрафту, щоб максимально зануритися в атмосферу. Проте не буває людей, що можуть сказати про цю гру: непогано (ну або вони лукавлять, коли так кажуть). Або взагалі не сподобалося, або шедевр. Інших варіантів не існує.