Та що тут перекладати? Тут же немає тексту!

12:40 16.04.2021
Та що тут перекладати? Тут же немає тексту!

«Що це за локалізація? Правила переклали, назву на коробці змінили й все…»

Дійсно, що це таке? Нумо розбираймося.

В процесі розмови з Романом (співзасновник видавництва Lord of Boards) та Олександром (співзасновник видавництва Kilogames) було привідкрито завісу процесу локалізації настільних ігор в Україні.
Пересічний громадянин, мабуть, уявляє видання світових настільних хітів таким чином:обрав гру, яка тобі до вподоби; домовився з видавцем; переклав назву і правила (нагадаю, що мова ж іде про нескладні локалізації); видав, продаєш. Та й навіть це не потрібно, просто завозь мовонезалежні ігри й продавай. Легко! Просто! Логічно! Але є нюанси…


Є сусіди, які мають потужні можливості та величезні ресурси. Сусіди, які купують ліцензії на продаж і видавництво ігор на всю територію країн СНД. Сусіди, які мають репутацію серед великих світових видавництв і які в перемовинах можуть тиснути та шантажувати. Уявіть, як нашим видавцям потрібно йти на випередження, щоб ухопити хоча б щось, щоб довести що ми не «країна СНД», а окрема самостійна, незалежна держава, яка хоче ігри українською мовою, що нам є різниця якою мовою видано гру і ще купа інших нюансів.

Всі думки, бачення і результати від того що відбувається в площині українських локалізацій я виклав у вигляді трьох граней однієї піраміди.

Грань настольщиків:

1. Доступність і зручність. Локалізація дає можливість завезти в країну одночасно велику партію гри та заповнити нею всі магазини і мережі збуту. Захотів придбати? Будь-ласка. Не треба чекати, замовляти з-за кордону тощо.
2. Ціна. Навіть «переклад правил і назви на коробці» дає можливість здешевити гру і не потрібно сплачувати форвардерам за доставку з інших країн.
3. Світова спільнота. Маючи власні локалізації ми голосно доводимо всьому світу, що ми настільна країна і можемо зайняти достойне місце у світовій ігровій ієрархії.

Грань громадян:

1. Податки. Вітчизняний видавець сплачує мито і податки в наш бюджет, а це… самі розумієте, не буду зайвий раз розписувати.
2. Законність. Будь-які локалізації це вплив на контрабанду і нелегально завезені ігри з інших країн, за які не платиться що? Правильно, податки!))
3. Національність. Власні настільні ігри, як і книги видані українською мовою це самоідентифікація нас як окремого народу зі своєю мовою, культурою, і надбаннями.

Грань видавця:

1. Бізнес-фундамент. Коли інтернет-магазин завіз 10-20-30 ігор з-за кордону, він ставить задачу лише пошвидше їх продати і заробити гроші. Маючи ж власний тираж гри, ведеться робота по розбудові настільного ком'юніті, залученню нових гравців, популяризації ігор. Видавець вже не боїться ризикувати, а вибудовує стратегії і тактики на роки з прицілом на наступні тиражі, та нові, більш серйозні ігри.
2. Конкурентна зброя. Так, навіть на такому полі як настільні ігри ведуться серйозні конкурентні війни. І наші сусіди сплять і бачать, щоб захопити під себе весь український ринок: демпінгуючи, викуповуючи у видавців ліцензію на нашу країну, розвиваючи мережі збуту. Для того, щоб їм протистояти нам життєво потрібні власні локалізації, навіть лише з перекладеними правилами, без тексту на компонентах.

Тому не чекайте великих локалізацій, з перекладеними картами, планшетами, написами на полях і іншим мовним наповненням, купуйте вже. Навіть ті ігри, в яких «перекладено лише назву і правила» це вже великий здобуток для наших видавців і ми повинні їм подякувати, придбавши саме українську локалізацію. Цим ми ніби говоримо їм: «Ви на правильному шляху, рухайтесь далі, ми з вами».


Автор статті - Сергій Штепа

Фотгравія з сайту https://islaythedragon.com/,автор - 

Тримаємо вас в курсі найцікавіших та найактуальніших подій світу настільних ігор в Україні.
Розповідаємо про настільні ігри просто, весело та цікаво.