«Що це за локалізація? Правила переклали, назву на коробці змінили й все…»
Дійсно, що це таке? Нумо розбираймося.
В процесі розмови з Романом (співзасновник видавництва Lord of Boards) та Олександром (співзасновник видавництва Kilogames) було привідкрито завісу процесу локалізації настільних ігор в Україні.
Пересічний громадянин, мабуть, уявляє видання світових настільних хітів таким чином:обрав гру, яка тобі до вподоби; домовився з видавцем; переклав назву і правила (нагадаю, що мова ж іде про нескладні локалізації); видав, продаєш. Та й навіть це не потрібно, просто завозь мовонезалежні ігри й продавай. Легко! Просто! Логічно! Але є нюанси…
Є сусіди, які мають потужні можливості та величезні ресурси. Сусіди, які купують ліцензії на продаж і видавництво ігор на всю територію країн СНД. Сусіди, які мають репутацію серед великих світових видавництв і які в перемовинах можуть тиснути та шантажувати. Уявіть, як нашим видавцям потрібно йти на випередження, щоб ухопити хоча б щось, щоб довести що ми не «країна СНД», а окрема самостійна, незалежна держава, яка хоче ігри українською мовою, що нам є різниця якою мовою видано гру і ще купа інших нюансів.
Всі думки, бачення і результати від того що відбувається в площині українських локалізацій я виклав у вигляді трьох граней однієї піраміди.
Грань настольщиків:
1. Доступність і зручність. Локалізація дає можливість завезти в країну одночасно велику партію гри та заповнити нею всі магазини і мережі збуту. Захотів придбати? Будь-ласка. Не треба чекати, замовляти з-за кордону тощо.
2. Ціна. Навіть «переклад правил і назви на коробці» дає можливість здешевити гру і не потрібно сплачувати форвардерам за доставку з інших країн.
3. Світова спільнота. Маючи власні локалізації ми голосно доводимо всьому світу, що ми настільна країна і можемо зайняти достойне місце у світовій ігровій ієрархії.
Грань громадян:
1. Податки. Вітчизняний видавець сплачує мито і податки в наш бюджет, а це… самі розумієте, не буду зайвий раз розписувати.
2. Законність. Будь-які локалізації це вплив на контрабанду і нелегально завезені ігри з інших країн, за які не платиться що? Правильно, податки!))
3. Національність. Власні настільні ігри, як і книги видані українською мовою це самоідентифікація нас як окремого народу зі своєю мовою, культурою, і надбаннями.
Грань видавця:
1. Бізнес-фундамент. Коли інтернет-магазин завіз 10-20-30 ігор з-за кордону, він ставить задачу лише пошвидше їх продати і заробити гроші. Маючи ж власний тираж гри, ведеться робота по розбудові настільного ком'юніті, залученню нових гравців, популяризації ігор. Видавець вже не боїться ризикувати, а вибудовує стратегії і тактики на роки з прицілом на наступні тиражі, та нові, більш серйозні ігри.
2. Конкурентна зброя. Так, навіть на такому полі як настільні ігри ведуться серйозні конкурентні війни. І наші сусіди сплять і бачать, щоб захопити під себе весь український ринок: демпінгуючи, викуповуючи у видавців ліцензію на нашу країну, розвиваючи мережі збуту. Для того, щоб їм протистояти нам життєво потрібні власні локалізації, навіть лише з перекладеними правилами, без тексту на компонентах.
Тому не чекайте великих локалізацій, з перекладеними картами, планшетами, написами на полях і іншим мовним наповненням, купуйте вже. Навіть ті ігри, в яких «перекладено лише назву і правила» це вже великий здобуток для наших видавців і ми повинні їм подякувати, придбавши саме українську локалізацію. Цим ми ніби говоримо їм: «Ви на правильному шляху, рухайтесь далі, ми з вами».
Автор статті - Сергій Штепа
Фотгравія з сайту https://islaythedragon.com/,автор - JASON MEYERS
Коментарі (3)
Купив собі "Cthulhu realms" в російській локалізації. А тепер шкодую, що нема української версії. Взагалі хочеться, щоб було багато українських локалізацій. Навіть якщо гра з піктограмами і малюнками, то правила, коробка - великий шмат роботи з перекладу.
Спасибо за статью! Но некоторые пункты показались притянутыми, чтоб пунктов было побольше. Ничего не могу сказать про издателей-локализаторов, потому что не знаю, как они мыслят и какие у них сложности, но что касается третьего пункта про настольщиков, хотелось бы понять что за мировая игровая иерархия имеется в виду? Первый раз об этом слышу вообще. Кто выше в этой иерархии Румыния или Украина, Азербайджан или Иордан, Коста-Рика или Сенегал? А что касается граждан, не встречал таких, которые когда делают покупки, думают пойдут ли налоги в казну. Если бы так все думали, думаю, бабушки на рынке, которые продают молоко, творог, зелень и яблочки не стояли бы там, потому что никто бы не покупал у них. А также цветы в переходе или арбузы на трассе. Налоги же не уплачены, зачем покупать у них. Или айфон в онлайн-магазине купить, вдруг он контрабандой был завезен. Лучше в Комфи пойду и переплачУ, они же налоги платят, наверное. Ну, и про контрабанду тоже странно (второй пункт про граждан). А есть игры, которые завозят контрабандой? Лучше уже что-то маржинальное и с большим спросом возить, чем настолки. Весь этот белый, серый и черный импорт вообще отдельная тема, какая разница потребителю, если товар оригинальный? Если Toyota сделана на заводе Toyota, то какая разница потребителю, привез ее официальный дилер или серый, который купил ее, к примеру у импортера в Грузии, потому что там цены оптовые ниже? Или оригинальные 7 Wonders от Repos, сделаны на заводе в Китае вместе с одним из тиражей Repos, то какая разница, они завезены с уплатой налогов или их перевезли контрабандой через Польшу. И кстати, разве у пирамиды не 4 грани? )) Нижняя ведь тоже грань. Это ж дайс d4. После вступления про то, что Роман и Саша приоткрыли завесу, ожидал, что автор статьи поделится и с нами этой информацией, про "боли" издателей и локализаторов. Про то, какие сложности есть, когда договариваешься с иностранными издателями-правообладателями или авторами настолок, про сложности с переводом, про то какие процессы есть, насколько они длительные и трудоемкие. Какие наоборот преимущества, потому что Килогеймс имеет опыт издания собственных игр, интересно было прочитать, проще ли работать уже с готовым продуктом-брендом и гайдами иностранного издательства, чем с собственным продуктом. Рекомендуют ли иностранные издательства подрядчиков у которых можно произвести игры, настаивают ли на этом. И вообще на чем они настаивают, как контролируют локализаторов. Короче, очень интересно все это узнать, и это действительно помогло бы потребителям проникнуться еще большей благодарностью, поняв, какой объем сил, ресурсов и энергии, затрачен издателем на производство самой простой игры с минимумом текста и компонентов. И еще интересно не подрывает ли украинский рынок вал дешевых польских настолок? А вместо этого в статье про налоги аж 2 раза подряд, мол платите налоги, граждане, и любите тех, кто их платит. Будто заказной материал от украинской Налоговой. ))
Ух! Та Вам не коментарі писати, а окремі статті)) Щодо ієрархії. Так, вона існує, не офіційна. На вершині Німеччина, США, Франція, Японія і вийшли на рівень Росія і Польща. Для того щоб країна могла вважатися "настільною" вона повинна мати видавництва, клуби, спільноти, ринок збуту, власних авторів і тд. Україна рухається в цьому напрямку. Щодо податків. Я бачу зачепила тема?)) Так от, ГРОМАДЯНИНУ, важливо питання законності і сплати податків, тому що він цінує країну в собі, а тому хто цінує себе в країні, то той ставить на перше місце власну вигоду і свої кишені. Яка тоді різниця між контрабандою і пограбуванням, якщо це вигідно?
Побачила фото, вже думала Кемет новий будутить локалізовувати)
Всяке може бути)))