Тисячолітня Серія «Хронік Злочину» - чого очікувати?

Тисячолітня Серія «Хронік Злочину» - чого очікувати?

 

А тим часом нарешті розпочалося й триває (на жаль не в Україні) передзамовлення першої гри з трилогії Chronicles of Crime Millennium series – і це Chronicles of Crime 1400.

 

Якщо ви не чули, що таке Chronicles of Crime, то ось вам короткий огляд. Це детективна гра, яка, на відміну від більшості конкурентів (і загалом детективно-сюжетних ігор) активно використовує мобільний застосунок. Більшість компонентів гри мають QR-коди, скануючи які ви отримуєте інформацію, притаманну саме тому сценарію, який ви граєте, або відзначаєте певні свої дії (як от перехід між локаціями).  Передбачаючи типовий набір запитань, одразу зазначу: так, без смартфона чи планшета пограти в CoC не вийде, тож, як що ви схильні до класичного настольного досвіду, це може стати для вас проблемою. З іншого боку застосунок вміщає в себе цілу купу тексту, який довелося б розташовувати на картках чи у книзі сценаріїв. Останню в такому випадку було б дуууже важко як упорядкувати розробникам, так і використовувати гравцям – тому що, наприклад, свідчення підозрюваних, які ви будете отримувати протягом розслідування, залежатимуть від наявного набору доказів та зібраної інформації. Також застосунок веде підрахунок внутрішньоігрового часу (кожна ваша дія буде просувати ігровий годинник вперед) – і за кожну виконану вами активну дію, годинник буде просуватися вперед на 5, 20 чи навіть 25 ігрових хвилин, а загальний час розслідування буде обмеженим. Але – що важливіше – з плином часом у грі можуть також відбуватися нові події – наприклад, маніяк може вбити чергову жертву, чи раптово знайдеться новий свідок.  А в кінці партії саме застосунок прийме ваші висновки і винесе вердикт, в балах оцінюючи точність та якість вашого розслідування. 

 

 

Навіть традиційний для детективно-сюжетних ігор недолік – слабка чи взагалі нульова реіграбельність – у «Хроніках» виправляється саме за допомогою застосунка – тим, що, хай і не безкоштовно, але за притомні гроші, ви можете докупати в ньому додаткові сценарії, не маючи проблеми з розташуванням чергової коробочки з картами, як в тому ж Аркгемі. Ясна річ, навіть з усіма додатковим сценаріями Хроніки не складають і половини того, що має запропонувати картковий «Жах Аркгема», та й об’єднання в єдину кампанію аж 3 сценаріїв оригінальної коробки виглядає трохи куцо у порівнянні з кампанією «Near and Far» (а там ще й режим персонажів є, і окремі пригоди). Та менше з тим треба розуміти, що квест в «Near and far» чи навіть сценарій в «Жаху Аркгема» далеко не дорівнює сценарію в «Хроніках злочину», який фокусується саме на детективній складовій – а тож є значно більш змістовним.

 

І тут ми знов чіпляємо традиційну вже суперечку щодо того, «чи місце мобільним додаткам у настольних іграх». Звісно, це давно вже не суперечка, бо існує вже ціла низка ігор, що активно використовує додатки, і то – досить вміло. Навіть не просто як помічників, які полегшуватимуть підготовку та ігровий процес, а саме як невід’ємна частина цього процесу. «Володар Перстнів: Мандри у Середзем’ї» та друга редакція «Маєтків Божевілля» - то напевне, найвідоміші приклади. І настільки вдалі, що FFG вирішило навіть нову редакцію Descent перевести з механіки оверлорда саме на застосунок (чому я можу тільки потішитися). Тим не менше, багато хто нарікає на втрату тактильності та колективної причетності до гри, яка звертається до застосунку. І я також їх розумію. Відчуття, що механізми гри рухаються саме завдяки твоїм рукам – так само важливе, хоча і на позір може здатися химерою. Це, власне, одна з причин, чому я граю у ту ж «Косу» соло, а не в ПК-версію (що було б швидше, зручніше, і проти реальних людей чи повноцінного ШІ, а не урізаної його версії.  Але те, що добре працює на столі, зазвичай погано працює на екрані.

 

Багато хто з західних оглядачів хвалив «Хроніки» саме за інноваційний підхід – і цілком справедливо.  Там, де традиційні застосунки просто пропонують, спрощено кажучи, витягувати за тебе карти та генерувати енкаунтери, СоС робить смартфон активним інструментом гри, вклавши туди те, що було б важко розмістити на ігрових компонентах. Зокрема – адаптовані під VR панорамні зображення сцен злочинів фактично створює спрощений point-and-click квест, який при тому, «однією ногою» стоїть на реальних компонентах, досить органічно поєднуючи віртуальне та матеріальне.

 

 

З недоліків можна було б зазначити хіба що посередню якість тих самих компонентів – вони  доволі аскетично оформлені (що в принципі зумовлено їхньою універсальністю) та й самі матеріали могли б бути кращими. Утім, частково брак артів частково компенсується вже згаданими панорамними сценами злочинів. 

 

Головна ж проблема «Хронік», як на мене – це кооперативний досвід. Тут немає ходів та прив’язки до ігрових персонажів. Гравці просто спільно вирішують загадку. І, через важливість застосунку може вийти так, що «у кого гаджет, той і рулить». І мова навіть не про те, що гравець зі смартфоном вирішуватиме за інших – просто відчуття причетності до процесу буде в першу чергу виникати у нього – решта ж почуватиметься спостерігачами-консультантами. Правила ж часто не передбачають передачі гаджета іншому гравцю, а там де передбачають – як-от при огляді місця злочину – там це працює радше проти гравців, ніж їм на користь, бо вимагає додаткових витрат часу, а відповідно, вповільнює розслідування.

 

 

Гра мала успіх і навіть отримала два фізичні доповнення, що змінювали дух та декорації гри: «Нуар», який переносив гравців у Лос-Анджелес 1950-х та «Вітаємо в Редв’ю» - сімейні детективні історії в дусі «П’ятьох Знахідників», що розгорталися в маленькому містечку в штаті Мен (І чого б мені раптом згадався Касл Рок?). 

 

 

При тому потенціал механіки був далеко не вичерпаний, тож, у принципі, було лиш питанням часу, коли з’явиться нова серія. І вона з’явилася. Chronicles of Crime Millennium series непогано виступила на КС, і от нині нарешті перша частина її готується піти у рітейл.

 

Millennium series складається з трьох ігор, кожна з яких відбуватиметься в свою історичну епоху: відповідно, у 1400-му році, у 1900-му і в 2400-му. Об’єднує їх місце дії – усі ігри відбуватимуться в Парижі. Чи буде у них якийсь наскрізний сюжет, що об’єднуватиме всі три частини – поки невідомо, утім співпадіння щодо географії як би натякає. 

 

Але перше, що впадає в око – це значно кращий візуальний стиль. Кожна гра отримала свій дизайн, який чудово пасує обраній епосі, відображаючи її атмосферу та «зовнішність». Знов-таки, це питання смаку, але особисто для мене, вибір епох дуже вдалий – кожна не тільки помітно вирізняється між іншими, але й має свої «маячки», відомі широкому колу людей, на яких можна буде (сподіваюсь) вдало зіграти.

 

І якщо казати про маячки, то Chronicles of Crime 1400 одразу нагадує славнозвісне «Ім’я рози». Тут штабом розслідувань стала оселя персонажів-слідчих, а місце експертів-криміналістів оригінальної гри посіли їхні родичі: дядько – монах-схоласт, сестра-комерсант та брат – королівський шпигун. Також допомагатиме гравцям супутник-собака, а додатковим аспектом розслідування будуть містичні візії (окей, спориння, давно про тебе не чув… гмм… це був внутрішній медієвистський жарт, не зважайте). Загалом CoC 1400 наче не додає до знайомого ігроладу нічого аж надто нового, та менше з тим, той ігролад включає в себе достатньо гнучкості, щоб дивувати несподіваними поворотами та тішити цікавими загадками. Хоча, звісно, тут все залежить від винахідливості, старанності та таланту людей, що працюватимуть над конкретними сценаріями – а тож напевне ми зможемо оцінити якість історії тільки після проходження.

 

 

Звісно, гра дуже текстово навантажена, тому без знаннь англійської братися за неї не варто. І тут я навіть не буду лупити затертий гештег про видайтеукраїнською – бо очевидно, що ця гра зайде далеко не усім, і саме через прив’язку до застосунку. Навіть лояльна до настолок авдиторія Кікстартеру дала цій грі не так вже й багато. Мільйон доларів для перевіреного видавця, дизайнерів та ще й продовження серії – це хороший, але не надзвичайний результат. Розвиток 3D-друку та спрощення технологій відливки, що спричинив «пластиковий бум» на ринку настолок, вочевидь не повторився щодо мобільних додатків. Так, вони впевнено просуваються вже років десять так точно, і ми бачимо їх дедалі частіше, але поки вони не стали «запорукою успіху» для нового тайтлу. І, на мою думку, в Україні скепсис щодо подібних рішень ще більший ніж на Заході. Утім, особисто я всерйоз замислююся щодо придбання принаймні 1400-ї та 2400-ї коробочок – ціна їхня досить лояльна – 30 євро, а якщо видавець буде підтримувати їх як і оригінальну гру – то цих коробочок вистачить досить надовго.

 

Автор статті - Володимир Кузнєцов

Автор каналу My own tabletop chaos

Тримаємо вас в курсі найцікавіших та найактуальніших подій світу настільних ігор в Україні.
Розповідаємо про настільні ігри просто, весело та цікаво.