Так не чесно!!!!

Так не чесно!!!!

На північному сході палає.

Не в останню чергу палає через нас. Чи то краще сказати: не в останню чергу завдяки нам.

Коротко, що сталося?
На російському ютуб каналі, присвяченому настільним іграм OMGames (я розписую, що воно таке, бо далеко не всі знають, про існування цього каналу, я от не знав, бо мало цікавлюся, що там відбувається) вийшов стрім за участі власника російського ж видавництва настільних ігор Лавка Игр. Популярний за порєбріком канал, судячи з усього. В якийсь момент зайшла мова про Україну, і це було прекрасно.

Напевно почну з того, що загальний тон усього цього фрагменту був настільки зневажливим та презирливий, що навіть сам спікер на наступний же день попросив видалити всю частину розмови, де йшлося про Україну. На жаль я не додумався зберегти відео для нащадків, тому якщо ви не встигли подивитися, то вже не побачите, як горіло у росіян. 

Але повернімося до самої розмови. Що ж такого наговорив власник лавки? Можливо я заплутаюся в послідовності, бо фактично у мене тільки виписані цитати і власна пам’ять. Передивитися не можу, бо цей фрагмент вже видалили. Але суть ви зрозумієте.

Ну по перше, він дуже цікаво охарактеризував українську спільноту настольщиків, що хотіла б в Україні грати настільні ігри українською.  “Махровые товарищи. Зрада, позор, — вот это все”. Визнання, це завжди приємно. Де ж ми перейшли дорогу Лавці Игр?

А от відкритим листом і перейшли. Бо саме його перепост на БГГ (дякуємо вам, любі підписники, це зробили саме ви) і обговорювався далі. Російським видавництвам вже відмовляють в отриманні ліцензії на українські локалізації. Вочевидь, для тих це доволі боляче. 

Якщо ви раптом пропустили і не знаєте, про що взагалі мова, то почалося все ось із цього.

Тутечки сам лист на сайті з можливістю його підтримати.

А ось той самий лист на BGG.

Крім того, ми майже одразу написали про перші результати.

А FeelIndigo зібрали видавців та зробили ось таке.

Звісно ж, на цьому нічого не закінчилося. Чому на Порталі тривалий час не з'являлося новин на цю тему? Зміни відбуваються поступово. Наприклад, Ребели запевнили, що не віддаватимуть більше локалізацій росіянам. Сказали, що цілком розуміють нашу проблему, бо мали то саме в нульових з німецькими іграми, де на коробку просто ліпили малесеньку наліпку, де було польською написано, що це настільна гра, хто виробник і таке інше. У нас зараз можна побачити такі наліпки на багатьох товарах. Також були дуже здивовані, що росіяни просто зробили машинний переклад бо “вони ж так гроші втрачають”. Фактично поляки і так зробили більше, ніж основна маса правовласників, змусивши хобіків локалізувати гру українською, щоб мати змогу продавати її в Україні. Тепер роблять ще більше, працюючи по Україні саме з українськими видавництвами. 

Інші не відповіли. Проте, як бачимо, вони відреагували діями, а не словами. Насправді ефект більший та настав швидше, ніж особисто я сподівався у найоптимістичніших прогнозах. І це просто чудово! Попереду ще вкрай багато роботи, але ніхто не казав, що буде швидко і легко. Головне продовжувати. І тут важливий кожен підпис, кожен репост, кожен коментар та лайк. Адже якщо нічого не робити, то нічого й не зміниться. 

Щось я дуже відійшов у сторону, треба повертатися до цього чудового горіння. Потім у відео мова перекинулася на те, що, мовляв, ми такі махрові, що от образилися на хобіків, за те, що ті заблокували ряд українських локалізацій, але самі буцім-то такі самі, бо у своїй же країні блокуємо російські локалізації. 

Дивіться яка штука: хобі ворлд заблокував навіть можливість зробити українські локалізації ряду настільних ігор. Тобто їх не існує і найближчим часом не існуватиме в природі. Українські видавництва, і то не всі, роблять дещо інше. Дивіться, яка чудова маніпуляція від пана окупанта. Слідкуйте за руками.

Українські видавництва отримують ексклюзивні права на розповсюдження гри на території України. Що це значить? Ось дивіться, на прикладі того ж російського хобіворлду. В Україні є дочка цієї компанії, що зветься хобіворлд Україна. І якщо ви представник бізнесу і хочете замовити партію товару, ви мусите звернутися саме до офіційного представника. Тобто до хобіворлд Україна. Якщо ви звернетеся до хобіків у тій же росії, вони скажуть звернутися до представника в Україні. Тобто, по хорошому, ви просто не можете працювати в Україні з хобіворлдом в обхід місцевого представництва. Це взагалі нормальна практика, не тільки у сфері настолок. І тут нічого дивного немає. При цьому я вже вкотре повторюю, і ще не раз повторю, що ніхто не боронить окремим клієнтам замовляти ігри тих же хобіків з російських магазинів в обхід представництва. Просто для підприємців, що купують товар відносно великими партіями на продаж, створили такі умови, коли їм працювати в обхід складно, не вигідно, а подекуди й протизаконно.

Те саме роблять і наші видавництва. Вони просто стають ексклюзивними дистриб'юторами тієї чи іншої гри в Україні, і якщо магазин в Україні хоче продавати певну гру, він мусить купити її в офіційного дистриб'ютора. Звісно це працює і в інший бік. Російські видавництва не можуть напряму співпрацювати з українськими магазинами. Вони мусять працювати через офіційного дистриб'ютора. Бо якщо не будуть, то можуть отримати по шапці вже від правовласників, які зазвичай дуже не люблять, коли видавництва порушують умови контракту. А оскільки для дистриб'ютора не дуже вигідно викидати на ринок прямого конкурента своїй же локалізації, росіянам потрібно зробити йому (дистриб'юторові), значно цікавішу пропозицію, ніж звичанйим магазинам. А це гроші, недоотримані прибутки і інший біль для росіян.

Ви вже помітили, як звичайні відносини між правовласником та офіційним представником у вустах росіян перетворилося на блокування російської мови? Мені теж подобається.

Ліричний відступ. Тут же хочу розповісти вам про попит на російські локалізації у нас. Видавництво Geekach має ексклюзивні права на локалізацію гри “Відьмак: Старий світ”. У коментарях піднявся страшний гул, мовляв, як можна, блаблабла, російська мова для багатьох рідна блаблабла і інші наративи кремлівської пропаганди. Так от. Geekach просто зробили можливість передзамовити російською для охочих. Остання цифра, що я чув — 6 передзамовлень. 6! ШІСТЬ!!! На фоні шаленого успіху цієї гри на українському ринку, це скільки? Десь у 50 разів менше, ніж передзамовили українську версію чи вже більше, ніж у 50? Не знайшов цифр у відкритих джерелах, проте судячи з цифр, що публікували Kilogames по Марсу, успішна гра легко збирає 300 передзамовлень. Прямо видно, який нестримний попит на російську локалізацію, і як всім в Україні потрібні настолки російською. 

Далі пішла якась люта діч про те, що українцям варто або сісти на ялинку, або витягнути їжака (судячи з жестів, із дупи). Бо бачте “Хотите на русском сыграть — не сыграете. Почему — потому что”. Про замовлення із закордону та шалений попит на російські локалізації я вже розповів, повторюватися не буду. Але вочевидь їм то дуже болить. Кілька разів повторював про те, що українські компанії намагаються заборонити ввезення російських версій і це, буцімто, не чесно.

Звісно ж пан як-його-там заявив, що він бажає успіху українським видавництвам і йому все одно, заборонять чи ні. Бо “ну сколько там украинцы закажут? 1000? Мы можем себе позволить 5000”. Отут мене порвало. Ой, подумаєш, 1000. Вот у нас довший тираж, аж цілих 5000. Але на секундочку, 1000, це взагалі 20% від тих ваших 5000. Це та 1000 яку ви не продасте, любі мої російські бізнесмени. Це ваш недоотриманий прибуток. І це не 6 замовлень з тисячі. Це кожна п’ята коробка, прибуток з якої отримає хтось інший. Я прямо бачу, як вам все одно. Я просто сидів і волав з тих намагань поставити все з ніг на голову. Дуже болить, але будемо вдавати, що все насправді навпаки. Канєєєшно.

Потім пан росіянин ще кілька разів заявив, що йому від тих заборон ні холодно ні жарко і вони перейшли до інших тем. 

Після цього Україну згадували ще кілька разів:

Шериф Нотінгема у них вже друга редакція, а в Україні тільки перша;
Нова Луна в Україні тільки вперше видається, а в них вже другий наклад;
про те як Гікач забрав в них Кемет, негідники такі (дивно, лавці ж все одно, шо там та 1000 коробок);
і про те, що їм не вигідно відсилати в Україну свої ігри окремим людям, бо дуже дорого (як виявилося в коментарях, бо вони шлють роспоштою і взагалі не знають інших варіантів).

Знаєте, що це мені нагадує? Той анекдот про жіночку яка “два дні за вами бігла, щоб сказати, що мені на вас чхати”. Поляки не говорять, про український ринок настолок. Німці не говорять. Американці не говорять. Бо їм справді від того ринку ні холодно ні жарко. Тільки росіяни жаліються, що не чесно робити так само, як роблять вони і весь час намагаються порівняти їхній ринок з нашим. Це поведінка ницих і заздрісних людей, що будь-яким чином намагаються нівелювати досягнення інших, показати, що це все дрібниці і нікому воно не потрібно. Таке лицемірство викликає тільки зневагу. Але вони це роблять, бо їм дуже пече. Вони втрачають ринок, втрачають прибуток та програють війну за свідомість пересічних українців. І це добре.

А якщо ви хочете, щоб ми намагалися ще сильніше підпалити стільчики під дупами російських видавців, ставайте нашими патронами. Просто тисніть на картинку і скидайте нам раз на місяць вартість горнятка кави.

 

Люди, які спілкувалися зі мною в мережі, знають, що я клятий провокатор і майстер роздмухувати конфлікти на рівному місці. Насправді це не просто так, бо людина, що виведена з рівноваги, говорить набагато більше, ніж їй хотілося б. А виводити з рівноваги мені вдається на ура. Тому я пішов у коментарі. Пан спікер договорився до того, що повторив чи не головний постулат кремлівської пропаганди: настольниє ігри внє палітікі. Як же без цього. Коли я йому нагадав про громадянську відповідальність за обрану владу, він видав щось штибу: ми ні на що не можемо вплинути. І знову маніпуляція. Адже я не казав "вплинути". Я казав саме про відповідальність за дії обраної влади. Ну і звісно за пряме фінансування вторгнення в Україну через податки. Проте це не цікава для них тема. Вони хочуть радіти окупації Криму та вбивствам українців і продовжувати продавати родичам загиблих настільні ігри російською. Бо настольниє ігри внє палітікі, ага.

Ну і замість підсумків нагадаю, що не існує нічого поза політикою. Бо ціни в магазині, наявність чи відсутність тих чи інших ігор на поличках, медицина, освіта, рахунки за газ, можливість поїхати відпочивати закордон та навіть можливість читати нас в інтернеті — це все результат того, де ви поставили галочку на виборах і чи поставили її взагалі. І якщо ви поза політикою, то ви просто дозволяєте комусь іншому вирішувати за себе.

Дякую що дочитали. Боротьба триває.
 

Тримаємо вас в курсі найцікавіших та найактуальніших подій світу настільних ігор в Україні.
Розповідаємо про настільні ігри просто, весело та цікаво.